Мовне виховання дитини –
вкрай важлива складова процесу формування повноцінної, національної свідомості,
культурної особистості. Бути високо ефективним воно може лише за умови тісної і
продуктивної взаємодії сім’ї та педагогічного колективу дошкільного закладу.
Тому надзвичайно вагомими та актуальними є питання педагогічної просвіти
батьків, співпраці з ними у мовному розвитку дітей, залучення їх до навчально-виховного процесу.
З прадавніх часів сім’ю
розглядають як необхідну умову людського існування. А необхідною умовою розвитку сім’ї є наявність у ній дитини. Роль сім’ї в
суспільстві за своєю силою незрівнянна з будь-якими іншими соціальними
інститутами.
Родина – перший
мікросвіт, у якому дитина виховується,
формується, розвивається, набуває соціальних умінь. Головні
природні вихователі дитини – її батьки.
Хто з батьків не хоче
бачити свою дитину розумною та
вихованою? Вони докладають для цього
чимало зусиль, проте не завжди шлях перешкод унаслідок недостатньої обізнаності з психолого-педагогічною літературою, із
сучасними проблемами розвитку та виховання дітей. Турбота переважно про матеріальне,
а не про духовно-моральне становлення
дитини, неминуче дає свої гіркі плоди.
З прикрістю доводиться констатувати, що сьогоднішні лише незначна частина батьків
може самостійно спрямувати у правильне русло виховання своєї дитини. Решта
ж, потребує допомоги фахівців.
Отже, дитячий садок має
бути для кожної сім’ї консультативним і просвітницьким центром із
психолого-педагогічних питань виховання.
У процесі мовного
виховання батьків, на нашу думку, можна виокремити два аспекти : мовне
виховання дітей та мовне виховання батьків.
Практичне втілення так
званого «Мовного прориву» ми розпочали з
інформаційного наочно-письмового блоку. Це перший аспекти у співпраці з
батьками.
Правила мовленнєвого спілкування:
- Розмовляйте з малюком кожної вільної хвилини.
- Майте на увазі: основними й провідними співрозмовниками для дитини є мати, батько, дідусь чи бабуся.
- Пам’ятайте: ваша мова є для дитини взірцем для наслідування, тому вона має бути чистою, багатою, виразною, чітко.
- Доручайте старшим дітям якомога більше у вільний час розмовляти з молодшою дитиною.
- Спонукайте малюка до звуконаслідування, до правильного промовляння слів.
- Привчайте дітей до вживання слів відповідно до літературної норми.
- Ні в якому разі не повторюйте неправильне мовлення дитини.
- Якомога більше залучайте малят до ігор, розповідайте їм казки, розучуйте з ними пісні, скоромовки, вірші.
- Заохочуйте словесну творчість дітей. Ведіть словничок, записуйте перші вислови вашого малюка.
- Спонукайте дитину до складання віршів, лічилок, будьте їй у цьому помічниками.
- Уважно ставтеся до всіх дитячих запитань.
- Ваша відповідь дитині має бути чіткою, доступною, зрозумілою.
- Спонукайте дітей до запитань, виховуйте «чомучок».
- Систематично влаштовуйте ігри «у слова».
- При нагоді вживайте прислів’я, загадуйте загадки.
- Обов’язково пояснюйте кожне незрозуміле дитині слово, у її присутності звертайтеся до словника.
Дитяче словотворення: як до нього ставитися?
Відповідь може бути лише одна :
спотворене слово має бути відразу ж виправлене. У присутності дитини не
слід захоплюватися цим словом, а тим паче повторювати його кілька разів,
виказуючи свій подив чи радість. Почувши слово, яке суперечить літературній
нормі, нехай дорослий запитає, що саме дитина мала на увазі. Шановні батьки! Привчайте дітей до вживання
слів відповідно до літературної норми.
Мовні обов’язки громадян
Мова – запорука
існування народу. Захищаючи рідну мову, ви захищаєте свій народ, його гідність,
його право на існування, право на майбутнє. Тож не ухиляйтеся від цієї
боротьби! Захист рідної мови – найприродніший і найпростіший, найлегший і водночас найнеобхідніший спосіб
національного самоствердження і діяльності в ім’я народу.
Володіння державною
мовою – не заслуга, а обов’язок патріотів. Розмовляйте рідною мовою – мовою
своєї держави: скрізь, де її розуміють, а усіма, хто її розуміє. Не
поступайтеся своїми мовними правами задля вигоди, привілеїв, лукавої похвали. Ставлення
до рідної мови має бути таким, як до рідної матері: її люблять не за якісь
принади чи вигоди, а за те, що вона – мати. Сім’я – первинна клітина нації. Щоб
вона не змертвіла й не відпала від національного організму, її має живити мова
народу. Тому розмовляйте у сім’ї мовою своєї нації. Не вмієте – вчіться. Прищеплюйте дітям ставлення
до мови як святині, до найдорожчого скарбу. Допомагайте кожному, хто хоче
вивчати українську мову. Не будьте байдужим до найменших проявів обмежень чи
зневажання української мови. Ставтеся до інших мов так, як би ви хотіли, щоб
інші ставилися до вашої рідної мови.
Методичні
рекомендації щодо розвитку мовлення дошкільників та навчання їх рідної мови.
На етапі дошкільного
дитинства основним завданням розвитку особистості дошкільників є формування
мовленнєвої компетентності, тобто формування мовленнєвої активності, а саме –
формування певних мовленнєвих умінь та навичок. З метою реалізації Базової
програми розвитку дошкільника «Я у Світі» рекомендуємо:
- Навчати дітей мовленню, дотримуватись норм та правил поведінки, що склалися історично у фонетиці, лексиці, граматиці, семантиці, стилістиці та умінню адекватно застосовувати ці знання у мовленнєвій діяльності.
- Збагачувати словниковий запас словами - назвами предметів довкілля, явищ природи, назвами дій ознак.
- Привчати до вживання ввічливих слів, зокрема слів вітання, прощання, подяки.
- Диференціювати завдання під час складання розповідей, сприяти розвиткові сюжетів і активізації мислення дітей.
- Створювати предметно-ігрове та розвивальне середовище.
- Розвивати мовлення, дотримуватися художньої виразності при переказуванні дітьми літературних творів, драматизації та інсценізації казок, віршів, дитячих п’єс.
- Розвивати відчуття краси художніх творів.
- Відповідно до віку дітей добирати картини для придумування оповідань, розвивати монологічне мовлення, формувати мовленнєві навички та вміння.
- Вчити дітей граматично правильно будувати речення під час проведення дидактичних ігор, вправ, різного виду бесід за художнім твором, змістом картин підсумкових.
