Скільки б не було у тебе різних справ, забав та веселощів, не забувай про зиму і своїх крилатих друзів. Допоможи їм, і вони стануть тобі у пригоді, сторицею віддячать своєю невтомною працею та піснями.

В своєму спілкуванні з дітьми ми, вихователі, прагнемо, щоб діти були нероздільні з природою, вбирали в себе її чарівність, багатство, мудрість.

Чим раніше дитина порине в природу, тим краще для неї, для її фізичного і душевного здоров’я.

Дітям неодмінно самим треба мерзнути взимку, грати в сніжки, відчувати, як мороз щипає за щічки, ніс чи вуха, носити в годівнички зерно чи крихти хліба.

Завдяки цьому у дітей виробляється потреба любити, розуміти, берегти і примножувати природу. Цього можна досягти лише в тому разі, коли ми, дорослі, своїм особистим прикладом будемо берегти довкілля.

Ми повинні прагнути, щоб наші діти зрозуміли, що природа потрібна всім людям і не тільки сьогодні.