Скільки
б не було у тебе різних справ, забав та веселощів, не забувай про зиму і
своїх крилатих друзів. Допоможи
їм, і вони стануть тобі у пригоді, сторицею
віддячать своєю невтомною працею та піснями.
В своєму спілкуванні з дітьми ми,
вихователі, прагнемо, щоб діти були нероздільні з природою, вбирали в себе її
чарівність, багатство, мудрість.
Чим
раніше дитина порине в природу, тим краще для неї, для її фізичного і душевного
здоров’я.
Дітям
неодмінно самим треба мерзнути взимку, грати в сніжки, відчувати, як
мороз щипає за щічки, ніс чи вуха, носити в годівнички зерно чи крихти
хліба.
Завдяки
цьому у дітей виробляється потреба любити, розуміти, берегти і
примножувати природу. Цього можна досягти лише в тому разі, коли ми, дорослі, своїм
особистим прикладом будемо берегти довкілля.
Ми
повинні прагнути, щоб наші діти зрозуміли, що природа потрібна всім людям і не
тільки сьогодні.
