Програмовий зміст: Продовжити знайомити дітей з історією
України; закріпити знання про державні
та народні символи. Формувати
бажання якомога більше дізнаватися про минуле українського народу.
Ознайомлювати їх з традиційним побутом, інтер’єром української хати, посудом.
Сприяти розвитку мовлення дітей, використовуючи вірші, приказки, прислів’я.
Збагачувати й активізувати словник дітей такими словами: мисник, діжка, лави.
Поглибити знання дітей про український віночок, символічне значення квітів у
вінку. Виховувати патріотизм, інтерес до минулого свого народу.
Попередня робота: Бесіда з дітьми: «Моя країна Україна»,
«Народні символи України». Розучування прислів’їв, приказок та віршів про
рідний край.
Матеріал: посібники «Моя країна – Україна», «Народні символи
України», площинне зображення вінка, запис Гімну України, заготовки білого
паперу, фарб, серветки, пензлі.
Хід заняття:
Сюрпризний момент
Вихователь: Діти, нам листоноша приніс листа давайте послухаємо:
«Любі друзі, квітучої української землі, ми діти Росії, хочемо
побільше дізнатися про ваші краї, вашу Батьківщину. Починаючи свій життєвий
шлях в дитячому садку в іншій країні ми хочемо отримати правдиву інформацію про
вас, наших маленьких друзів і про ваші краї, звичаї, традиції, одяг, народ та багато іншого».
Вихователь: Діти, давайте розповімо все, що ми знаємо про
свою країну? (Відповіді дітей)
Гарненько всідайтеся
і з посмішкою розповідайте, а фотограф буде фотографувати, листоноша
відправить ваші фотографії новим друзям
із Росії.
Давайте пригадаємо вірші про Україну.
Вихователь:
Ми дуже любимо наш край
Ми любим Україну
ЇЇ лани, зелений гай.
В саду – рясну калину.
Там соловейко навесні
Співає між гілками;
Там ми співаємо пісні,
Змагається він з нами.
М.Познанська.
Вихователь:
Діти, а які ви знаєте вірші?
(Діти по черзі читають напам’ять вірші)
1 - ша дитина:
Ми є діти українські.
Хлопці та дівчата
Рідний край наш – Україна
Красна та багата.
2 - га дитина:
Ми малі, та всі ми друзі,
Ми одна родина
Та найбільша наша мати
Ненька Україна.
Вихователь: Як соловейко
не може жити без пісні, так людина не
може жити без тої сторони де зростала, того краю, що зветься Батьківщиною. Отже,
Батьківщина – це наша рідна Україна, земля, де ми народилися, живемо.
Наша держава Україна вільна, незалежна. Вона має свої
звичаї, традиції, закони, символи. Вони відображають її історію, сутність.
Прапор наш синьо-жовтий. Синій колір уособлює мирне небо, жовтий
– золоту пшеницю.
Гімн – це урочиста пісня. Тризуб – це знак-символ.
Послухаймо наш національний гімн. Коли він звучить, неодмінно
треба підвестися – так ми виявляємо повагу і гордість за нашу Вітчизну. Під час слухання гімну не можна розмовляти, штовхатися,
відволікатись на розмови, бо це вже неповага. (Слухання гімну).
Окрім національних символів, є ще народні. Ось як говорять
про це прислів’я: «Без верби і калини нема України». (Діти пояснюють зміст).
А ще народними символами є хліб і сіль, рушник як символ
достатку і гостинності, вінок із стрічками, квіти, дерева. (Розповіді дітей про
народні символи).
Фізкультхвилинка
Вихователь: Діти ми – українці. А українці здавна славилися
своєю добротою, гостинністю, працьовитістю. Ми щиро любимо і шануємо свою
країну, родину, дбаємо про рідну оселю. Я гостинно запрошую вас до української
світлиці. Дітки, проходьте, будь ласка. (Усі заходять до української світлиці).
Вихователь: Малята, погляньте, як тут гарно: чисто прибрано,
святково прикрашено. А давайте пригадаємо народні прислів’я, приказки, в яких
вживається слово «хата». (Діти називають, вихователь допомагає).
У хаті, як у віночку.
Хата, як лялечка.
Чим хата багата, тим рада.
Вихователь: Діти, зверніть увагу, скільки в нашій світлиці
цікавих речей, яких немає у сучасних квартирах та будинках. Пригадайте, як вони
називаються та для чого їх використовують.
Дидактична вправа «Назви предмети побуту». (Вихователь
показує предмети українського побуту, діти їх називають, описують, розповідають
про їхнє призначення).
Скриня потрібна для того, щоб зберігати серветки, хустки, прикраси.
Мисник…(щоб зберігати посуд).
Діжка…(щоб місити тісто).
Лави…(щоб зручно сидіти за столом).
Вихователь:
Певно, знає з вас усяк, хто бував у полі,
Що червоний гарний мак там росте на волі.
Й на городах, на грядках, і в малих садочках
Червоніє квітка та, гарна на віночки.
К. Перелісна
Подивіться, який гарний в мене вінок!
Це дівочий святковий головний убір. Його вдягали на
всі свята. Їх плели з живих або штучних квітів і прикрашали кольоровими
стрічками. Тож давайте і ми прикрасимо наш віночок.
Образотворча робота «Домалюй стрічку»
Вихователь:
Першою по середині завжди прив’язують світло-коричневу
стрічку – Символ землі-матінки. Зліва й справа від неї – дві жовті – Символ сонця. За ними ідуть з різних сторін
зелено світла і зелено темна – Символ живої природи, краси і юності. Потім синя
і блакитна – Небо і вода. Жовтогаряча стрічка – Хліб. З другого боку
фіолетова – Розум. Нарешті, – малинова
– Символ щирості. Рожева стрічка – Багатство і достаток. По краях вінка
в’язали білі стрічки –Символ чистоти.
А що нагадують нам стрічки? ( Веселку, промінці)
Вихователь:
Пропоную пограти в гру «Хто швидше заплете віночок». (Діти
стають у дві колонки і плетуть віночок під мелодію, звучить мелодія)
Вихователь:
Ми з вами знаємо цікаву весняну народну гру «Настечка». Виберемо
Настечку за допомогою лічилки:
Йшла зозуля біля саду,
Наступила на розсаду.
І сказала: « Ку-ку-мак,
Вибирай один кулак».
Отже, починаємо гру «Настечка».
Вербовая дощечка, дощечка,
Ходить по ній Настечка, Настечка.
Де ж ти, Настю, бувала, бувала,
Як діброва палала, палала ?
Відром воду носила, носила,
Та й діброву гасила, гасила.
Ой займу я овечки, овечки.
На здогоню дівочки, дівочки.
Ви дівочки, сестрички, сестрички,
Займіть мої овечки, овечки.
Вихователь: Ну що ж, прийшов час закінчувати наше заняття, а
фотографу та листоноші далі працювати, відповідь на лист новим друзям
надіслати. Ми малята маємо оберігати
нашу українську світлицю, чекати дорогих гостей. Бажаю, шанувати українські
традиції, любити рідну Батьківщину і свій народ.
