Проблема
громадянина - патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли
виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови
громадянської поведінки. Однак це лише передумови.
Любов
до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина
народилася.
У
цьому зв’язку, як нам здається, величезного значення набуває визначення мети,
завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
До
основних завдань патріотичного виховання дошкільнят належать:
- формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);
- формування духовно-моральних взаємин;
- формування любові до культурного спадку свого народу;
- виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
- почуття власної гідності як представників свого народу;
- толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.
Патріотичне
виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені.
Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але
виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці,
рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави,
загальнонародних свят.
Виховання
любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне,
особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню
така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники
проявів любові до Вітчизни.
Дошкільний
вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для
формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.
Про
силу виховного впливу батьків красномовно свідчать українські народні прислів’я
та приказки: „Які мама й тато, таке й дитятко”, „Який кущ, така й хворостина”,
„Який батько, така й дитина”, „Яка мама – така сама”, „Не навчив батько – не
навчить дядько”, „Хороші діти – то честь батька й матері”.
Справді,
якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до
своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути
приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).
Перш
ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона
повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення
просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли
дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина
навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно
виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.
Сім’я
– найменший осередок народу, нації. Кожна сучасна родина має дотримуватися
заповідей батьків і дідів: берегти рідну мову, вивчати історію народу,
розвивати національне мистецтво, жити за приписами народної моралі, краси.
