ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Одним із пріоритетних напрямків світового розвитку суспільного життя в
новому тисячолітті є процес демократизації. У цих умовах система виховання й
освіти молодого покоління дедалі більше орієнтується на гуманізацію,
прищеплення маленьким громадянам загальнолюдських і національних цінностей,
покладених в основу прав і свобод людини й громадянина. Першоосновою
демократичного ладу є людина, а її життя, честь, гідність, права та свободи –
найвищі соціальні цінності. Саме тому формування активної життєвої позиції
громадян стає одним із головних
завдань національної освіти будь-якої соціальної незалежної,
демократичної та
правової держави. Найважливішим, самобутнім і неповторним періодом у
становленні особистості є дитинство. В цей час формується оцінка дитиною свого
"Я", яка є регулятором її моральної поведінки, лежить в основі знань
про свої права та обов'язки, на ній ґрунтуються такі почуття, як
відповідальність, сором, провина, совість тощо. Тому, на нашу думку, саме в цей
період потрібно починати підготовку дитини до життя, неабияку увагу приділяючи
громадянському вихованню.
Виховання громадянських якостей у дошкільників передбачене
"Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні" . Так, одним із
показників життєвої компетентності дошкільника є формування комплексу уявлень дитини про
держави, народи, нації, суспільство як узагальнені категорії, розуміння себе
громадянином. Дитина повинна вміти вільно володіти такими поняттями, як назва
держави, розуміти, що Україна – це її рідна країна, знати столицю та великі
міста України, розповісти про державні символи (впізнавати прапор України,
знати гімн), шанувати традиції рідного краю. Та, на жаль, у сучасних дошкільних
закладах громадянському вихованню приділяється мало уваги, й дитина не володіє
комплексом знань, визначених Базовим компонентом. Відповідно виникає протиріччя
між вимогами до формування громадянської обізнаності дошкільників та сучасним
станом виховної роботи у цьому напрямку в дошкільних закладах. Проблема
громадянського виховання дошкільників переростає у проблему громадянського
виховання нації, яка з кожним днем набуває все більшої актуальності.
Мета нашої статті полягає у визначенні основних (базових) понять громадянського
виховання дітей старшого дошкільного віку. Формування особистості, виховання
громадянина – одвічне завдання теорії і практики виховання. У різні часи,
залежно від тих чи інших умов суспільного буття, по-різному підходили вчені і
практики до вирішення цього питання. Перед тим як аналізувати поняття
"громадянське виховання", звернемось у загальних рисах до
характеристики "громадянськості" як поняття, яке існувало ще з давніх
часів. Існують різні підходи до визначення поняття "громадянськість".
Якщо звернутися до класичних республік Греції і Риму, то побачимо, що
громадянськість сприймається як політична складова діяльності особистості. Вона
спирається на певні принципи:
- відчуття належності до політичної спільноти;
- вірність своїй Вітчизні;
- першочерговість громадянських обов'язків над індивідуальними інтересами.
Інший підхід до поняття громадянськості йде від ідей Д. Локка та Т.
Джефферсона і базується на ідеях свобод і прав індивіда. Ці два підходи розглядаються
в історичному контексті й лежать в основі розуміння громадянськості в багатьох
країнах. Українські педагоги та діячі освіти кінця ХІХ – початку ХХ століття
(Г. Ващенко, М. Грушевський, К. Ушинський, П. Каперєв, І. Копач, С. Русова, І.
Франко, Я. Чепіга та ін.) пов'язували громадянськість з національним
вихованням, що було викликано соціально-політичними та ідеологічними чинниками.
У практиці роботи радянської школи громадянське виховання розглядалося
як виховання політичне, класове, спрямоване на формування дисциплінованого, політично
свідомого та відповідального громадянина-інтернаціоналіста. За радянський
період у педагогічній теорії та практиці поняття "громадянське виховання"
та шляхи його формування найбільш виразно оформились у спадщині В.
Сухомлинського. У 1970 році виходить його книга "Народження
громадянина", в якій формування громадянськості розглядається на основі
гуманізму.
В сучасній українській педагогіці поняття "громадянське
виховання" розглядається у працях О. Сухомлинської, П. Ігнатенко, Н.
Косаревої, В. Поплужної та інших, але залишається невизначеним. Так, професор
О. Вишневський визначає двавектори громадянського виховання: національний та
демократичний. Природа цих понять різна і дуже суперечлива, саме тому справжній
громадянин сучасної держави має стати носієм обох цих ідей, примирити й
узгодити їх у своїй свідомості.
Концепцією "Громадянського виховання особистості в умовах розвитку
української державності" визначається, що громадянське виховання, це
"формування громадянськості як інтегративної якості особистості, що дає
можливість людині відчути себе морально, соціально, політично та юридично
дієздатною та захищеною" . В свою чергу С. Гончаренко в "Українському
педагогічному словнику" дає визначення поняттю "громадянськість".
На його думку – це "усвідомлення прав і обов'язків щодо держави,
суспільства, почуття відповідальності за їхнє становище". Майже таке
визначення поняттю "громадянськість" дає Н. Волкова. Вона вважає, що
громадянськість визначає не лише духовно-моральну цінність, але й пов'язана зі
світоглядною і психологічною характеристикою особистості. Саме вона визначає
обов'язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною.
Аналіз поглядів вчених на проблему громадянського виховання дозволяє
нам зробити висновок про те, що головною метою громадянського виховання має
бути – виховання громадянина, що живе у демократичній державі. Такий громадянин
повинен мати певні знання (про права людини, про державу тощо), вміння
(критично мислити, аналізувати, співпрацювати з іншими людьми та інше),
цінності (повага до прав інших людей, толерантність, компромісність та ін.), а
також бажання брати участь у суспільному житті країни.
Громадянське виховання має закликати до поваги закону та суспільства, і
в той же час – розвивати ініціативу, відповідальність, вміння користуватись
особистими свободами. Воно має формувати повагу до інших людей, виховувати
толерантність у спілкуванні з іншими, вчити правилам суспільної політики.
Виходячи з усього зазначеного, ми можемо визначити основні поняття
нашої
роботи:
- Громадянськість – це інтегративна якість особистості, що вміщує елементи соціоморальної, правової та патріотичної культури й характеризує громадянську прямованість діяльності людини.
- Громадянське виховання – це система цілеспрямованого педагогічного впливу на особистість, з метою формування правової, моральної та патріотичної культури, а також на формування громадянської усвідомленості підростаючого покоління. Спираючись на основні поняття, ми можемо зробити висновок про те, що громадянське виховання дітей дошкільного віку має включати в себе правовий, моральний та патріотичний компонент.
