Загартування

Все частіше серед лікарів педіатрів і молодих батьків виникають питання з приводу загартовування дитячого організму. Для багатьох загартовування складається тільки з обливання водою та інших нехитрих водних процедур. Однак, підхід до такого типу загартовування, яке не тільки сприяло зміцненню організму здорової дитини, але і могло бути застосоване до дітей з рядом хронічних захворювань, викликає багато суперечок.

У дитячому садку проводяться спеціальні загартовуючи про­цедури: водні, повітряні, сонячні ванни. Ефективність їхнього впли­ву на організм зростає, якщо вони поєднуються з фізичними впра­вами.

Загартовування має бути систематичним, тривати увесь рік, причому треба поступово знижувати температуру повітря і води, збільшуючи одночасно тривалість процедур. Вплив їх найефектив­ніший тоді, коли вони застосовуються у комплексі. У всіх цих пи­таннях вирішальна роль належить лікареві. Діючи пліч-о-пліч з педагогом, він призначає і дозує загартовуючи процедури для кожної дитини зокрема.

Методика проведення загартування

Щоб правильно проводити загартовуючи процедури, вихова­телеві треба зрозуміти механізм загартовування і роль фізичних вправ у цьому процесі. Передусім важливо пам'ятати, що гаряча вода, пара, тепле повітря, сонячні промені, масаж і фізичні вправи розширюють, а холодна вода, сніг, морозне повітря звужують су­дини.

Водні процедури (обтирання, обливання, душ, купання) орга­нізовуються після ранкової гімнастики. Це доцільно тому, що під час виконання фізичних вправ збільшується приплив крові до м'я­зів і шкіри, внаслідок чого судини розширюються. Прохолодна во­да викликає звуження їх. Щоб вони знову розширилися, треба зро­бити фізичні вправи, або енергійно розтертися рушником, або за­стосувати   різні   способи   масажу.

Загартовування водою починають з елементарних процедур – умивання  обличчя, обмивання шиї та верхньої частини грудей, рук до ліктів.

Обтирання — процедура, що сильніше діє на організм. Рука­вичкою, змоченою у воді (температура 32-22°), спочатку обтира­ють кінцівки, потім груди, живіт, спину. Після цього енергійно роз­тираються сухим рушником. Можна використати і різні способи масажу.

Обливання — ще сильніша процедура, тому температура води має бути на 2-3° вища, ніж під час обтирання. Обливатися можна з лійки, глечика або замінити їх душем. Приймаючи душ, корисно робити вправи, пов'язані з розтиранням тіла. Тривалість прийман­ня холодного душу не має перевищувати 40 с. Після холодного душу для розширення судин корисно прийняти гарячий (контрастний) душ, а потім розтертися рушником до по­червоніння шкіри. В результаті виникає приємний, бадьорий стан. Температура повітря у приміщенні, де проводяться водні про­цедури, має бути не нижчою за +20, + 18°. Враховуючи збуджу­вальну дію водних процедур, їх треба проводити після сну.

Обливання ніг.  Обливання стоп і голінок холодною водою при­значається після денного сну або увечері, у поєднанні з гігієнічною процедурою миття ніг. Ця проста водна процедура дає великий ефект як з погляду загартовування організму, так і в розумінні профілактики захво­рювань верхніх дихальних шляхів. При обливанні ніг підвищується тонус судин­ної системи, збільшується частота пульсу, легенева вентиляція та газообмін, але лише в тому разі, коли температура шкіри стоп ви­ща від температури води на кілька градусів. Ось чому перед обли­ванням треба підвищити температуру ніг за допомогою фізичних вправ (поперемінне піднімання п'яток, не відриваючи носків від підлоги; перекочування з п'ятки на носок; ходьба, біг, стрибки на місці, присідання). Після обливання треба розтерти ноги рушни­ком і знову зробити названі вище вправи. Для обливання ніг за­стосовують воду, температура якої +28, +16°.

Купання у середній смузі починають при температурі води не нижчій за +22° і  навколишнього повітря +24, +26°. Трива­лість купання з віком збільшується від 1 до 7 хв. Не можна купа­тися натщесерце або раніше ніж через 1,5 год після їди. Треба стежити, щоб діти із спітнілим та охолодженим тілом не входили у воду. Спочатку рекомендується зробити кілька рухів на суші, а потім, зайшовши у воду, виконувати підготовчі вправи до плавання, гри з м'ячем і з гумовими надувними предметами. Важливо стежити за дозуванням і не допускати появи у дітей оз­нобу. Після купання треба витертися рушником і зробити фізичні вправи.

Повітряні ванни. Влітку діти протягом майже всього дня пере­бувають на відкритому повітрі у полегшеному одязі (трусах, літ­ньому взутті, часто босоніж)  і, отже, приймають повітряні ванни.

У холодний час загартовування дитячого організму відбувається під час фізкультурних занять і ранкової гімнастики, завдяки по­легшеному одягу. Крім того, спеціально організуються повітряні ванни, які проводяться після денного сну. Температура приміщен­ня поступово знижується до +14°, а тривалість повітряної ванни збільшується від 5 до 12 хв. Доцільно поєднувати повітряні ванни з фізичними вправами. Поліпшуючи кровообіг, вони підсилюють вплив прохолодного по­вітря на удосконалення терморегулюючих механізмів. Під час по­вітряних ванн можна проводити добре засвоєні вправи, які одно­часно виконують усі (ходьба у швидкому темпі, що чергується з бігом у середньому темпі; загально-розвивальні  вправи; ходьба з різ­ними рухами рук — вгору, до плечей, у сторони; стрибки на одній та двох ногах з просуванням у різних напрямках).

Сонячні ванни. Вони завжди поєднуються з повітряними ван­нами, тому особливо сприятливо
впливають на організм. Благо­творний вплив сонця пов'язаний з дією ультрафіолетового промін­ня, із загартовуючими  властивостями повітря (температура, воло­гість і швидкість руху).

Сонячні ванни проводяться з дітьми щодня у ранішні часи — у середній смузі між 10-12 годинами. Тривалість їх збільшується поступово від 4 до 30хв (додавати по 1-2 хв щодня).

Сонячні ванни корисно приймати під час виконання фізичних вправ. Щоб діти не перегрівались, вправи підбирають помірної Ін­тенсивності (ігри з м'ячем, у городки, бадмінтон).

Вихователь стежить за самопочуттям і поведінкою дітей під час процедур. Аналізуючи спостереження, він робить відповідні ви­сновки для удосконалення методики загартовування.

В зимовий період на вулиці, щоб діти не переохолоджувалися під час пояснення та показу, на заняттях доцільно застосовувати вже засвоєні вправи та ігри, які можна виконувати на свіжому повітрі. Це вправи з рівноваги (ходьба по стежках, протоптаних у снігу, «слід у слід»; ходьба по сніговому валу і зістрибування з нього); переступання через снігові кучугури; ковзання по льодових доріжках, стрибки у довжину з місця через купинки снігу, у глибину на сніг; метання в ціль (дерево, щит), біг у повільному темпі, рухливі ігри (без речитативів), хокей з шайбою без ковзанів (у старших групах), ходьба на лижах, катання на ковзанах та санчатах. Добираючи ігри та вправи для такого заняття, можна об’єднати їх одним сюжетом: «Пори року», «Космонавти», «На рибалці» та ін. Вихователю слід чітко продумувати організацію дітей, особливо під час основної частини, запобігати тривалих пауз чекаючи своєї черги для виконання вправи, щоб вони не переохолоджувалися.

Отже, у будь-якому віці загартовування – це головне для здорового способу життя. Велике значення воно має для діток, які ще не виробили здатності адекватно реагувати на різкі зміни зовнішнього середовища . Діти набагато швидше, ніж дорослі переохолоджуються, перегріваються, чутливі до вологості, до ультрафіолетових променів. Якщо загартовування дітей розпочато в ранньому віці, вони рідше хворіють, легше адаптуються під час вступу в дитячий заклад.