Форми організації музичного виховання дітей: самостійна музична діяльність, використання музики у повсякденному житті, музичні заняття, музичні розваги, музично-театралізовані свята, додаткові – заняття за інтересами дітей, гуртки (студії).
Самостійна музична
діяльність (щоденно) пов’язана з ініціативою і бажанням дитини звертатися
до власно набутого мистецького досвіду. Вона потребує спостереження за дітьми і
непрямого впливу у вигляді організації розвивального середовища і сприятливих
умов для підтримки і розвитку самостійних дитячих музичних проявів (наприклад,
ситуації виклику, ситуації успіху). Ситуація виклику – це прийом непрямого
запрошення до самостійних дій, провокування і спонукання дітей до активності за
рахунок надання їм нових можливостей.
Використання музики у
повсякденному житті (щоденно) є найпоширенішою формою роботи і потребує
створення у дитячій групі атмосфери повсякденного звернення до музики як
життєво необхідних дитині позитивних емоційних вражень. Вихователь педагогічно
доцільно використовує музику у різних видах дитячої діяльності (ігровій,
образотворчій, руховій, під час сприймання літературних творів, наприклад, при
слуханні музично ілюстрованих казок, тощо), збагачує досвід дітей красивою
українською музикою із національної спадщини – про Україну, її
духовно-культурні цінності, про Київ, дім, рідну мову, батьків, сучасною
дитячою музикою у виконанні дорослих і дітей (аудіозаписи, відеозаписи),
творами зі світової класики.
Музичні заняття (два
рази на тиждень) – провідна форма організованої навчально-пізнавальної
діяльності з музичного виховання дітей. Види занять: колективні (вся
група), підгрупові (4-12 осіб), індивідуальні (1-3 особи). Типи занять: традиційне,
тематичне, домінантне, комплексне, комплексно-тематичне. При плануванні занять
обирається той доцільний тип, що відповідає рівню музично-естетичного розвитку
дітей, поставленій освітній меті, актуальним завданням роботи з групою.
Традиційне заняття усталене
в основних рисах, найбільш апробоване дошкільною практикою. У ньому
поєднуються всі види дитячої музичної діяльності: слухання музики,
співи, пісенна творчість, музично-рухова діяльність, творчість у рухах, гра на
дитячих музичних інструментах, музично-дидактичні ігри. Усі види діяльності
презентують основні види музичної практики людини (музична творчість,
виконавство, сприймання) та музичного мистецтва (інструментальне,
вокально-хорове, хореографічне) і через це формують у дитини початкові уявлення
про цілісність і різноманіття мистецтва, навички в усіх видах музичної
діяльності.
Тематичне заняття
характеризується тим, що його виховний зміст виражений життєвою темою, близькою
і зрозумілою, відомою дітям, актуальною для їхнього особистісного і музичного
розвитку; освітній і розвивальний зміст знаходить вираження через сукупність
тем «Які емоції і почуття передає і викликає музика», «Про що розповідає
музика», «Як розповідає музика». Зміст музичної діяльності пов’язується з
широкою культурною інформацією і спеціальною музичною. У молодшому дошкільному
віці переважає тематика іграшкового світу, природних явищ, у старшому –
соціального і суто музичного спрямування.
У домінантному занятті
переважає (домінує) один із видів дитячої музичної діяльності – музикування,
музичні рухи, співи, – чим створюється атмосфера відповідного музичного
мистецтва (інструментального, танцювального, вокально-хорового). Воно сприяє
успішнішому формуванню виконавських музичних навичок, творчих умінь, вивченню
репертуару до свят.
У комплексному занятті
музика інтегрується з кількома видами дитячої діяльності, переважно художніми;
успішно спрямовується розвиток дитячої творчості. Під час такого заняття
доцільно узагальнити одне з художніх понять (наприклад, ритм) через практичну
діяльність у різних мистецтвах (музиці, танці, малюнку, витинанку тощо).
Комплексно-тематичне
заняття поєднує у собі риси комплексного і водночас
тематичного, що підсилює його художньо-естетичну і життєву спрямованість для
дітей; часто носить підсумковий характер.
Музичні розваги (два
рази на місяць) – естетично приваблива форма мистецько-творчого відпочинку
дітей, побудована на різноманітному мистецькому і життєвому досвіді дітей.
Організуються різні види розваг для дітей і разом з дітьми, тематика яких пропонується,
варіюється вихователями і музичним керівником, може обиратися разом із
дітьми. Види розваг: день народження дитини, іменини; свято Миколая;
День матері; музичні драматизації казок у виконанні самих дітей, вистави різних
видів театрів; театр дітей і дорослих до Міжнародного дня театру; слухання
аудіозапису музично ілюстрованих казок, музичних фрагментів з дитячих опер і
балетів; концерт дитячої творчості, тематичні концерти творчості видатних
митців; фестивалі дитячих талантів і родинної творчості; вечори музичних
загадок-відгадок, українських колискових пісень, колядок і щедрівок (під час
Різдвяних свят), веснянок, закличок, хороводів (під час Великодніх свят),
слухання музики і творчого музикування, слухання музики і танцювальних
імпровізацій; вечір поезій і пісень до Всесвітнього дня поезії; вечір дитячої
творчості до Всесвітнього дня танцю тощо. Ті чи інші види розваг плануються
відповідно до віку дітей.
Музично-театралізовані
свята (два-чотири рази на рік) – художньо й творчо збагачена форма відзначення
святкової події, пори року, соціально й змістовно значущої для виховання і
розвитку дитини, що здійснюється, головним чином, засобами музики, літератури,
театру, хореографії. Рекомендовані свята (залежно від віку дітей): Свято музики
(до Міжнародного дня музики), Свято осені, зимове Новорічне свято, Свято весни,
мами і усіх жінок, Свято випуску дітей до школи.
Додаткові форми роботи з музичного виховання – заняття за інтересами дітей, гуртки, студії (одне-два заняття на тиждень). Через них реалізується варіативний зміст роботи з дітьми та поглиблюється зміст інваріантної складової згідно Базового компонента дошкільної освіти. Вони є формами мистецького збагачення дитячого життя (дитяча хореографія, дитячий оркестр, сольний спів). Додаткові заняття з музикотерапії організуються за рекомендаціями психолога з метою корекції та розвитку дітей з особливими освітніми потребами, порушеннями психофізичного розвитку в умовах корекційної та інклюзивної освіти.
Форми роботи батьків з дітьми для активізації музичних здібностей:
1. Попроси дитину
заспівати самостійно, знаходячи то високі інтонації (співає маленька зозуля,
нявкає кошенятко), то більш низькі (співає велика зозуля, киця).
2. Співати своє ім'я (та
другі імена) на двох звуках, передаючи різні інтонації.
3. Вести співочу
перекличку. Дорослий співає: «Ай, де ти?». Дитина відповідає: «Я тут». Потім
почергово змінюються, придумуються нові інтонації.
4. Імпровізувати мотив з
двох – трьох звуків на склади «ля – ля», дорослий або друга дитина придумують
свій мотив. Йде змагання: хто більше придумує поспівок.
5. Закінчи мелодію.
6. Придумай свою пісеньку
на вірш який подобається.
Танець троянди
для дітей 5 – 6 років
Запропонуйте дитині гру.
Під красиву мелодію (грамзапису чи власний спів) виконати танець тендітної
квітки – троянди. Дитина сама придумує до нього рухи. Раптово музика зникає. Це
порив північного вітру (заморозив прекрасну троянду). Дитина завмирає у любій,
придуманій нею позі. Чим краще уява, тим цікавіші рухи танцю і поза замерзлої
троянди.
Хто краще? для дітей (5 –
6 років)
Гра розвиває уяву і
творчість у рухах.
Запропонуйте дитині
придумати танець під знайому музику. Це може бути сучасний шлягер або щось
мелодійне і спокійне. Характер рухів повинен відповідати музиці, що звучить.
Позмагайтеся з дитиною: чий танок буде досконалішим, краще, чиї рухи будуть
цікавіші і виразніші.
