«Музика
– уява – фантазія – казка – творчість – ось доріжка, йдучи якою дитина розвиває
свої духовні сили».
Василь Сухомлинський
 |
Величезне
значення музики в житті дитини важко переоцінити. На жаль, могутні розвивальні
можливості музики досі недооцінені педагогами. Часто вважають її прерогативою
музкервівників. Утім, саме вихователі мають можливість застосовувати музику
протягом дня як чинник різнобічного розвитку малят. Щоб підтримати дітей у
їхніх природніх творчих прагненнях і проявах, треба вміти запропонувати їм
такий матеріал, з яким вони зможуть творити і фантазувати. Одним з таких
матеріалів може бути музика.
Сучасний
світ – це світ креативних особистостей, адже вершин у ньому досягають лише ті,
хто мислить неординарно, творчо, хто нестандартно підходить до розв’язання
будь-яких проблем. Умови для розвитку у дошкільників креативності можна
забезпечити, зокрема, на музичних заняттях. Ще Василь Сухомлинський
стверджував, що музика пробуджує енергію мислення навіть у найінертніших дітей.
Музика формує художній смак, активізує потребу в самостійному та неординарному
мисленні, збагачує внутрішній світ, розвиває творчу уяву. А для людини творча
уява – це ключик, який відмикає двері у нове, досі незнане життя, це одна з
неодмінних умов формування креативності.
Як
слова і музика в пісні, так мовлення і музика на занятті дуже тісно пов’язані.
«Мистецтво виховання містить насамперед мистецтво говорити, звертаючись до
людського серця», - писав Василь
Сухомлинський. «Слово ніколи не може достеменно пояснити всю глибину музики,
але без слова не можна наблизитися до цієї найтоншої сфери пізнання почуттів…Слово
має настроїти чутливі струни серця, щоб осягнути мову почуттів. Пояснення
музики мусить нести в собі щось поетичне, щось таке, що наближало б слово до
музики». Про це слід пам’ятати педагогам, а тому й відчувати відповідальність
за будь-який свій коментар до музики – саме він може закарбуватися у пам’яті,
позначитися на враженні вихованців про музичний твір на все життя.
Після
слухання твору діти розповідають, які образи, картини, події намалювала їм
музика. Під час аналізування музики можна запропонувати дітям уявити себе
композитором і вигадати власну назву до прослуханого твору або свій варіант
темпу музики тощо. Такі міні-ігри сприяють розвитку асоціативного мислення і
творчої уяви дітей.
У
ході занять можна використовувати так звані «словесні навігації» - прості,
короткі загадки та вірші, на які треба реагувати мімікою, рухами, жестами.
Багатий матеріал для інсценізації дають народні пісні, потішки, приспівки,
забавлянки, заклички. Так, дівчинка бере ляльку, «вмиває» її та приспівує: Водичко,
водичко, умий Галі личко,
Щоб очки ясніли, щоб щічки рум’яніли,
Щоб сміявся роток, щоб кусався зубок.
Вокальні
навички дошкільників удосконалюються під час складання пісенних відповідей.
Можна ставити дітям музичні запитання, як-от: «Зайчик, Зайчик, де бував?» Діти
самостійно імпровізують: «Я в садочку танцював!» Старших дошкільників слід
спонукати складати пісні на їхні власні слова. Але першу потрібно навчити
відчувати ритмічну пульсацію поетичного рядка і, власне, римувати, наприклад:
сонечко – віконечко, діти – квіти, струмочки – листочки, весна – красна…
Особливий
тип музичної педагогіки ,яку зазвичай
називають креативною, - це педагогіка
Карла Орфа. Вона створює всі умови для дітей, щоб творити свою музику, дає
змогу оптимально поєднувати кілька видів діяльності дошкільників: логорітміку,
спів, рух та гру на музичних інструментах. Така синкретична діяльність дуже
подобається дітям і, водночас, розвиває їхній творчий потенціал, адже діти не
лише слухають чи виконують музичні п’єси, а й самі творять музику. Принаймні,
цього прагнув сам Карл Орф. Він написав багато вправ, пісень, ігор, у процесі
виконання яких дозволена творча свобода – варіаційність та імпровізація.
Працювати
за системою музичного виховання Карла Орфа
потрібно починати з розучування з дітьми мовленнєвих та музично-рухових
вправ. Сутність цих вправ – у декламації віршів або прози під супровід:
«озвучених» жестів (плескання, виляскування тощо), голосових звукових ефектів
(кряхтіння, шепотіння, цокання язиком тощо), ритмічного акомпанементу шумових
музичних інструментів.
Мовленнєві
вправи доцільні для загального музичного розвитку, бо легкі й доступні для всіх
дітей. Використання мовленнєвих вправ допомагає розвивати в дитині почуття
ритму, формувати хорошу дикцію, артикуляцію, допомагає ввести дитину в світ динамічних
відтінків і тембрової розмаїтості, ознайомити з музичними формами.
За
аналогією до текстів орфівських мовленнєвих вправ можна підбирати власний
літературний матеріал – лічилки, дражнили, заклички, потішки, казки тощо. Таки
вправи доступні дітям і молодшого, і старшого дошкільного віку. Проте зазвичай
молодші дошкільники супроводжують текст вправ рухами, запропонованими
вихователем або музичним керівником, а старші – підбирають супровід самостійно.
До
ефективних інструментів навчання та виховання належать також музичні ігри. Це –
невичерпне джерело вражень, думок, емоцій, запитань, дій, способів розв’язання
різних проблем. Завдяки музичній грі педагог отримує необмежені можливості у
створенні умов для прояву творчих сил дитини, а тому музична гра ніколи не
перетвориться на іграшку з вичерпаним потенціалом. Під час музичної гри
формується художня культура дітей, їхня здатність оцінювати явища дійсності,
виробляється естетичний смак, збагачується світовідчуття.
